• Details
  • Gallery
  • Tags
  • More

Калеки

Home  /  Programm  /  Текущая страница

«Калеки»

Театр “Золотые ворота” (Киев / Украина)

Почти комедия о парнях, которые говорят о девчонках и своих болезнях (на украинском языке с немецким переводом) (по пьесе Сергея Гёснера)

Продолжительность: 1 час 20 минут (без антракта)

Спектакль не рекомендуется для просмотра зрителям до 14 лет

Режиссёр: Стас Жирков

В ролях: Богдан Буйлук, Владислав Онищенко

Это история о двух тинейджерах, которые подружились… в реабилитационной клинике.

Они оба – «калеки», как мы очень часто позволяем себе отзываться о людях с инвалидностью.

Ну как? Настроились на грустные заунывные истории? Запаслись бумажными салфетками и приготовились лить слезы? Зря!

Это история прежде всего о мальчишках, а не об их болезнях.

А подростки – они и в Германии, и в Украине одинаковы. Конечно же, мнят себя взрослыми. Разумеется, говорят о девчонках и о том времени, когда не будет в их жизни клиники… А даже если и будет больница – так что, теперь не жить? Даже если врачи не говорят ничего обнадеживающего – не влюбляться? Не мечать? Не шутить обо всем на свете? Хотелось бы напомнить всем в который раз: бессмысленно тратить силы, пытаясь изменить то, что не в силах. Уж лучше постараться осчастливить кого-то. Пусть и не мгновение. Очень скоро Икар и его друг Френсис откроют для себя именно эту простую и непреложную аксиому.

Социально-театральный проект киевского театра «Золотые ворота» ставит перед собой задачу привлечь внимание общества к проблемам людей с инвалидностью и учит фокусировать взгляд на человеке, а не на его болезни.

Спектакль поставлен по пьесе современного немецкого драматурга Сергея Гёснера «Mongos». Спектакль создан при поддержке Гете-Института в Украине.

По окончании спектакля разговор с публикой.

 

 

КАЛІКИ

АВТОР: Серґій Ґьоснер
РЕЖИСЕР: Стас Жирков 

тривалість: 80 хв.
жанр: комедія про двох хлопців, які розмовляють про дівчат
обмеження за віком: 14+
актори: Богдан БуйлукВладислав Оніщенко

Актуальна п’єса німецького драматурга Серґія Ґьоснера «Каліки» буквально за кілька років здобула популярність у Німеччині. Стас Жирков, художній керівник театру, запропонує свою версію цього тексту.

Це історія про двох хлопців, які заприятелювали… у реабілітаційній клініці.
Обоє вони за нашими сумнівними стандартами «каліки».
Налаштувалися на невеселі скорботні історії?
Запаслися хустинками, аби витирати сльози?
Даремно!
Це історія передусім про підлітків, а не про їхні хвороби.
Розповідь про двох крутих пацанів, які звісно ж бачать себе дорослими…
А про що ж іще можуть розмовляти двоє дорослих хлопців, як не про дівчат та про майбутнє, у якому не буде клініки…
А навіть якщо залишиться клініка, так що тепер не жити? Не закохуватися? Не думати про майбутнє? Не жартувати і не дружити, навіть якщо лікарі не говорять нічого обнадійливого…
Зрештою, завжди варто пам’ятати: безглуздо марнувати життя, намагаючись змінити те, що не в змозі. Краще витратити ці зусилля, аби зробити когось щасливим. Бодай на мить.
Дуже скоро двоє героїв Ікар та його друг Френсіс відкриють для себе саме цю просту істину…